Серед головних завдань навчального закладу є створення інноваційної педагогічної системи з такою організацією навчально-виховного процесу, яка б максимально повно сприяла розвитку продуктивно мислячої, творчої особистості, задоволенню її потреб у самопізнанні, творчому самовдосконаленні, самореалізації, особистісному та професійному самовизначенні.
Успіх у вирішенні цього завдання значною мірою визначається знаннями, творчим потенціалом, професійною майстерністю, загальною педагогічною культурою педагога. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває проблема підвищення кваліфікації і професійної компетентності кожного педагога, розвиток і підвищення творчого потенціалу педагогічного колективу в цілому, досягнення оптимальних результатів у навчанні, вихованні і розвитку дошкільників.
Науково-методична робота є однією з важливих ланок управління навчальним закладом, яка в першу чергу пов’язана з розвитком професіоналізму педагога, що знаходить своє вираження у результатах навчального процесу, а також необхідністю розв’язання протиріч, що гальмують процес підвищення професійної компетентності педагога.
Переосмислення завдань і принципів діяльності методичної роботи в навчальному закладі дозволяє визначити основні напрямки їх функціонування:
Діагностико-прогностичний напрям.
З ним пов’язано вивчення потреб педагогів у неперервній освіті. Сучасна система неперервної післядипломної освіти відповідатиме вимогам часу лише тоді, коли буде ґрунтуватись на постійному вивченні потреб, запитів педагогічних працівників, знанні проблем професійної компетентності.
У цьому контексті першочерговим завданням для вихователів-методистів ДНЗ є педагогічна діагностика для вивчення результативності системи неперервної освіти педкадрів, що дозволить визначити зміст, форми та методи навчання. Потребує перегляду і допрацювання система доведення інформації до педагога про зміст, форми та терміни підвищення кваліфікації, що дасть право вибору і вплине на формування потреби в підвищенні професійної компетентності.
Актуальною залишається проблема формування потреби в неперервному навчанні як важливого чинника творчих здібностей педагога. Основні завдання методичної служби полягають у стимулюванні мотивацій педагогів до постійного навчання, самоосвіти, розвитку творчого потенціалу, наданні необхідної допомоги й підтримки у здійсненні неперервного навчання.
А тому важливо сьогодні акцентувати увагу на проблемах поточної діагностики та моніторингу, що дозволить забезпечити постійне спостереження за процесом, динамікою змін.
Діагностико-прогностичний напрям діяльності методичної служби тісно пов'язаний з визначенням стану навчально-виховного процесу. Безперечно, цим процесам сприяють моніторингові дослідження, у контексті яких необхідно розглядати й незалежне тестування. Саме воно показує, що найслабшою ланкою навчального процесу сьогодні залишається практика, яка, як відомо, є критерієм істини, без якої ґрунтовне засвоєння знань, умінь і навичок неможливе.
Тож важливим завданням організаторів методичної роботи є необхідність зосередження уваги педагогів на вдосконаленні навчально-виховного процесу. Особливого сенсу набувають відпрацювання та впровадження продуктивної технології (розвивального, модульного, інтерактивного навчання, розвитку критичного мислення, особистісно орієнтована, інформаційна, біоадекватна, інтегральна та інші), яка дозволить навчати й навчити, її науково-методичний супровід.
Продуктивна технологія не заперечує використання та комбінування всіх відомих нам видів навчання, але є обов’язковою умовою їх поміркованого використання, з умовою, що з їх допомогою можна більш економно та ефективно розв’язувати поставлені завдання.
Тобто головною умовою вибору того чи іншого виду навчання, як і технологій, є продуктивність.
Розробки, апробації та впровадження потребують і практичні заняття з високим рівнем та якістю педагогічної підтримки з бокупедагога.
Шляхи розв’язання цих проблем слід шукати в роботі творчих груп, майстер класів, методичних практикумів.
Навчально-методичний напрям
Це один із найважливіших напрямів в діяльності організаторів методичної роботи. Головним змістом цього напряму є підвищення кваліфікації педагогів.
Успіх педагогічної діяльності сьогодні визначається не тільки й не стільки ступенем професійної підготовки педагога, рівнем знань, скільки бажанням і можливостями поглиблювати теоретичні знання та відшліфовувати практичні вміння, тобто постійно підвищувати рівень професійної компетентності, формувати педагогічну позицію.
Першочергове завдання адміністрації ДНЗ – консолідувати зусилля на створенні моделі неперервної освіти педагогів, що є органічним компонентом процесу вдосконалення навчально-виховного процесу.
Навчаючи педагогів, можна використовувати різноманітні форми, методи, підходи, засоби, технології.
Серед них:
– консультування (індивідуальне і групове);
– проективне або програмне навчання;
– проблемно-ситуативне навчання;
– активно-ігрові методи;
– комплексно-рефлексивне навчання;
– навчання у формі практикуму;
– навчання у формі дослідницької роботи;
– науково-практичні прес-конференції;
– проблемні семінари;
– самоосвіта педагога.
Чільне місце у підвищенні фахового рівня, майстерності педагога займає робота над індивідуальною методичною, педагогічною, психологічною темою (проблемою). Ця тема не може бути кимось запропонована, вона має випливати з професійного інтересу вихователя.
Слід звернути увагу організаторів методичної роботи на можливість оптимального використання ефективної форми професійного навчання педагогів на базі майстер-класів творчих педагогів.
В області є напрацювання щодо створення такої методики на досвіді роботи педагогів-професіоналів, переможців конкурсів, які досягли високих результатів у навчанні, розвитку, вихованні дітей.
Як форма майстер-клас може проводитись у рамках семінарів, конкурсів професійної майстерності і має виконувати декілька важливих завдань, зокрема:
– підвищення професійної компетентності педкадрів;
– поширення й передачу інноваційного педагогічного досвіду у практичну діяльність педагогів-послідовників;
– моделювання продуктивної технології інноваційного навчально-виховного процесу.
Організаційно-координаційний напрям
Він пов'язаний із плануванням і координацією методичної роботи, яка витікає з методичнтих рекомендацій, інструктивно-методичних листів МОН України. щодо організації і проведення методичної роботи з педагогічними кадрами в системі післядипломної педагогічної освіти.
Організуючим центром методичної роботи з педагогічними працівниками повинен стати методичний кабінет закладу освіти, який діє відповідно до Положення про нього, затвердженого наказом МОН України № 1070 від 09.11. 2010 р.
Завданням діяльності шкільних методичних кабінетів повинно стати:
– забезпечення інформаційної підтримки діяльності структурних підрозділів методичної служби дошкільного навчального закладу;
– створення банку даних програмно-методичної, нормативно-правової, науково-технічної інформації;
– надання навчально-методичних консультацій педрацівникам;
– координація колективних форм і методів роботи та самоосвіти, спрямованих на підвищення педагогічної майстерності та вдосконалення фахової підготовки педагогів;
– задоволення запитів, потреб педагогівв інформації професійно-особистісної орієнтації;
– організація системи заходів, спрямованих на розвиток творчого потенціалу педагогів, упровадження досягнень кращого педагогічного досвіду та інноваційних технологій.
Обладнуючи методичний кабінет, слід особливу увагу приділяти раціональному розміщенню, естетичному оформленню матеріалів, наявності в кабінеті деталей, які позитивно впливають на емоційний стан педагогів.
У сучасних умовах великого значення набуває організаційне поєднання змісту та дизайну кабінету.
У методичному кабінеті мають бути:
1. Нормативно-правові документи.
2. Програмно-методичне забезпечення навчально-виховного процесу.
3. Основні навчально-методичні матеріали з навчальних предметів.
4. Діагностична та моніторингова робота.
5. Матеріали методичних заходів.
6. Бібліотека.
7. Банк даних (картотеки) педагогічних знахідок, досвіду, освітніх технологій.
8. Технічні засоби.
Наявний у кабінеті матеріал необхідно систематизувати та зберігати в тематичних папках, шафах, на дискетах.
Належним чином обладнаний методичний кабінет, добре налагоджена його робота – необхідна умова успіху науково-методичної роботи.
Методична культура педагога формується паралельно з майстерністю, мистецтвом викладання, спілкування, але суть її полягає в узагальненні, осмисленні особистого педагогічного досвіду й переходу на вищий рівень професіоналізму.
Сучасна освіта неможлива без упровадження інноваційних форм і методів, які роблять педагогічний процес більш якісним, а, отже, і більш продуктивним. Основою інноваційної педагогіки є твердження, що людина саморозвивається, якщо все пропускає через самоусвідомлення і свою душу. Тому важливо домогтися розуміння кожним педагогом, що засвоєння і використання сучасних методів навчання здійснюється в режимі саморозвитку педагога. А головним результатом цього процесу є його здатність до побудови власної педагогічної діяльності.
Сьогодні кожен керівник навчального закладу знає, що за формою методична робота може бути колективною, груповою та індивідуальною. І, звичайно, для забезпечення систематичної практичної допомоги кожному педагогові слід використовувати всі ці форми. Проте, і практичний досвід, і сучасні теоретичні дослідження дійшли висновку про те, що методичну роботу необхідно перебудувати так, щоб вона була зорієнтована на особистість педагога. Тому перевагу в системі науково-методичної роботи слід віддавати індивідуальним формам і методам організації діяльності.
І керівники навчальних закладів повинні прагнути до того, щоб кожен з педагогічних працівників мав свою програму самовдосконалення, постійно займався самоосвітою й отримував методичну допомогу від адміністрації.
Що значить надавати методичну допомогу, методичну підтримку в умовах переорієнтації на індивідуальні форми роботи? Це, перш за все, виявлення кращих педагогічних можливостей кожного педагога засобами діагностики,методичного моніторингу.Індивідуальна робота педагога над науково-методичною проблемою – найбільш ефективний шлях включення його в активну, самостійну творчу пізнавальну діяльність. Індивідуальна тема повинна бути спорідненою із загально колективною проблемою, відповідати рівню професійного розвитку педагога.
Тут доцільно також підкреслити думку про те , що і внутрішньосадовий контроль втратив (і хочеться вірити, що назавжди)характер „голого” адміністрування. І сьогоднішній керівник, якщо він достатньо компетентний в частині управлінської діяльності, повинен сприяти тому, щоб ВШК мав методичне спрямування, і грамотно впроваджувати само- і взаємоконтроль, моніторингові дослідження (як м’яку форму контролю), замінюючи ними жорсткий адміністративний контроль, який, до речі, практично не сприяє особистісному зростанню педагога. Зміна вектора внутрішньошкільного контролю залежить не тільки від рівня управлінської компетентності, а й від управлінської культури, стилю управління. Жодна людина не може творчо розвиватися у жорстких рамках адміністративного контролю,розвиток можливий тільки у творчості, у дії. Людина саморозвивається, якщо все пропускає через самоусвідомлення і свою душу. Це і є основою інноваційної педагогіки. Таким чином, ми прийшли до висновку, що найефективнішою формою здобуття педагогами нових знань є самоосвіта, а найкращою умовою формування необхідних умінь і навичок, творчого розвитку – організація творчої діяльності. Проте, самоосвіта педагогів - це процес керований, і її організація і ефективність багато в чому залежить від управлінських умінь і навичок керівників навчальних закладів. Тут важливо усвідомити, що тільки на діагностичній, моніторинговій основі можливо забезпечити цілеспрямовану і результативну самоосвітню діяльність педагогів.
Однією з найефективніших форм індивідуальної методичної роботи є проведення методичних консультацій з найрізноманітніших актуальних питань організації як власної діяльності педагогів, так і організації НВП, підвищення його продуктивності. Надання конкретної консультативної допомоги педагогам повинно здійснюватись як на основі отриманої управлінської інформації про стан справ у будь-якій підструктурі, так і за індивідуальним запитом педагогів.
Колективні форми методичної роботи
Педагогічна рада є колективним органом управління ДНЗ, забезпечує колективне вирішення навчально-виховних завдань, стимулює розвиток творчого потенціалу педколективу, сприяє розвитку професійної майстерності педагогів.
Тематика і форми проведення педагогічних рад визначаються загальною науково-педагогічною проблемою.
Методичні об’єднання є домінуючою колективною формою роботи методичної роботи в навчальному закладі. Їх діяльність спрямована на забезпечення педагогів сучасною інформацією, новинками освітньої галузі, покликана знайомити педпгогів з досягненнями психолого-педагогічної науки, ППД, сприяє формуванню, поглибленню фахових знань та підвищенню професійної майстерності.
Методичні оперативки є традиційною формою підвищення професійної майстерності, попередження можливих помилок, виправлення допущених недоліків у роботі педпрацівників.Ефективність даної методичної форми полягає в тому, що вона займає мало часу, може проводитись у час, коли діти сплять; дозволяє обговорити питання , які неможливо передбачити заздалегідь. Доцільність їх проведення диктується виробничою необхідністю. Основним змістом роботи є:
- оперативне знайомлення колективу з директивними, нормативними документами, наказами, інструктивно-методичними листами, положеннями, інструкціями Міністерства освіти і науки України, обласного управління освіти і науки, інституту післядипломної освіти;
- ознайомлення з інноваційними технологіями навчання та виховання, ППД;
- інформування членів педколективу про нові науково-методичні посібники, педагогічні періодичні видання, нові навчальні програми, підручники;
- розгляд поточних навчально-виховних завдань;
- заслуховування інформації про стан навчально-виховної роботи , про результати внутрішнього контролю, про участь в методичних заходах, виконання доручень.
Серед колективних форм методичної роботи великою популярністю користуються семінари.
Семінар – це форма науково-методичної роботи з педагогічними кадрами, спрямована на підвищення їхньої кваліфікації. Основна мета семінару – активізація самостійної роботи педагогів у ході навчання, вивчення літератури, спонукання до осмислення і більш глибокого вивчення теоретичних проблем, застосування отриманих знань на практиці.
Пріоритетним напрямком його діяльності є розвиток професійних здібностей педагогів-початківців. Робота спрямована на розв’язання таких питань:
- накопичення знань і вмінь з методики навчально-виховної роботи, попередження найбільш серйозних недоліків у професійній діяльності;
- підготовка методичних матеріалів;
- поглиблення знань щодо вдосконалення форм, методів і прийомів організації та здійснення навчально-виховної діяльності;
- вивчення, апробування активних, інтерактивних методів навчання і виховання;
- застосування в практичній діяльності отриманих науково-теоретичних, методичних знань, умінь і навичок;
- формування професійної майстерності.
МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ПРОБЛЕМНИХ СЕМІНАРІВ У ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
(За К.Л. Крутій)
Нагадаємо, що проблемний семінар як групова форма методичної роботи з педагогічними кадрами може мати різноманітні форми проведення.
Під семінарами можуть матися на увазі різні види навчальної діяльності, і термінологію тут іще недостатньо визначено. Крім власне семінарів, практики (а подекуди й науковці) сюди відносять наради, збори тощо. Проте слід розвести ці поняття.
Проблема (від грец. — задача, утруднення) — складне теоретичне або практичне питання, що потребує розв’язання, вивчення, дослідження.
Семінар (від італ. — розсадник) — форма групових навчально-теоретичних або практичних занять слухачів курсів, членів наукових гуртків тощо.
Отже, проблемний семінар — це форма групового навчально-теоретичного заняття, на якому розв’язується, вивчається або досліджується складне теоретичне питання.
Важливою формою роботи з підвищення кваліфікації педагогічних кадрів дошкільних навчальних закладів є теоретичні (проблемні) семінари. Ця форма методичної роботи виникла як результат зростання потреб педагогів відповідно до нових досягнень педагогіки й перспективного педагогічного досвіду. Необхідно зазначити, що такі семінари вимагають високої ерудиції від організаторів методичної роботи.
Від особистості вихователя, його професійної компетенції, світогляду й культурного рівня залежить успіх освітньої роботи з дітьми дошкільного віку.
Однією з форм ефективного підвищення кваліфікації й майстерності педагогічних кадрів є теоретичні семінари з однієї якоїсь проблеми.
Їхня мета — вдосконалення теоретичної підготовки вихователів відповідно до сучасних наукових досягнень у галузі дошкільної педагогіки й дитячої психології з урахуванням нових підходів до розвитку, виховання і навчання дошкільників.
Проблемні семінари, що проводяться в ДНЗ, як правило, поєднують теоретичні й практичні форми роботи і проводяться за конкретною темою. Зауважимо, що суто теоретичний характер семінару доречний лише тоді, коли стан освітнього процесу обговорюється напедагогічних радах і потребує глибшого вивчення актуальних питань.
Зміст роботи семінарів, а також форма їхнього проведення можуть бути різноманітними.
Семінари, як правило, розраховано на опрацювання комплексу важливих і актуальних питань як із педагогіки, так і окремих методик. Характерною особливістю роботи семінарів є органічний взаємозв’язок теорії і практики. Мають місце і проблемні семінари, які розраховано на ґрунтовне опрацювання однієї особливо важливої та складної теми. Так, це можуть бути проблеми впровадження особистісно-орієнтованої дошкільної освіти, навчання дітей другої мови тощо.
Тематика роботи семінару обирається колективом дошкільного навчального закладу, хоча можуть бути й випадки, коли є потреба визначити єдиний зміст роботи семінарів дошкільних навчальних закладів районним, міським або обласним управлінням освіти. До окресленої тематики розробляється план на кожне семінарське заняття.
У плані відбивається тема, питання, що підлягають розгляду, а також література, рекомендована для опрацювання.
Список літератури має бути невеликий. Треба зауважити, що до нього має ввійти література, яку учасники семінару зможуть одержати як у методичному кабінеті ДНЗ, так і в бібліотеці РМК. Якщо до списку запропоновано книги, то обов’язково треба вказати назви розділів або конкретні сторінки, що підлягають опрацюванню.
Проведення проблемних (теоретичних) семінарів вимагає засвоєння з боку слухачів великої кількості інформації.
Залежно від форми проведення виокремлюють такі види семінарів:
Семінар-бесіда — найбільш розповсюджений вид. Проводиться у формі розгорнутої бесіди за планом із коротким вступом і висновком методиста, припускає підготовку до занять усіх, хто навчається, за всіма питаннями плану семінару, дозволяє охопити максимум педагогів в активне обговорення теми. Досягається це шляхом заслуховування розгорнутого виступу декількох педагогів за конкретними питаннями плану.
Семінар-конференція. Ця організаційна форма проведення теоретичного семінару забезпечує педагогічну взаємодію методиста й вихователів, а також їхню максимальну самостійність, активність, ініціативу. Конференція, як правило, проводиться зі всіма педагогами дошкільного навчального закладу і є особливою конструкцією, що спрямована на розширення теоретичних і закріплення й удосконалювання практичних знань.
Підготовка до конференції починається з визначення теми, добору питань, які в сукупності розкривають обрану тему.
Головне в конференції — вільне, відверте обговорення проблемних питань.
Зауважимо, що підготовку рефератів і доповідей для конференції можна використати не лише як засіб формування в педагогів ДНЗ досвіду творчої активності, але й передбачити зростання труднощів у самому змісті завдань.
Семінар-заслуховування й обговорення доповідей і рефератів припускає попередній розподіл питань між педагогами та підготовку ними доповідей і рефератів.
Семінар-диспут припускає колективне обговорення якої-небудь проблеми з метою встановлення шляхів її практичного вирішення. Семінар-диспут проводиться у формі діалогічного спілкування учасників. Він припускає високу розумову активність учасників, прищеплює вміння вести полеміку, обговорювати матеріал, захищати погляди й переконання, лаконічно і ясно викладати свої думки.
Змішана форма семінару, на якому відбувається обговорення доповідей, правомірні вільні виступи педагогів, а також дискусійні обговорення.
Основною формою навчання на теоретичних семінарах є лекція.
Школа перспективного педагогічного досвіду (ШППД) є джерелом трансформування ППД в педагогічну практику.
Нетрадиційні форми методичної роботи
Серед сучасних і ефективних форм і видів методичної роботи, які сьогодні у нас ще використовуються дуже мало,
- засідання „круглих столів” з обміну досвідом та обговорення актуальних питань викладання навчальних предметів,
тренінги з відпрацювання конкретних методик і педагогічних технік викладання,
майстер-класи, метою яких є вдосконалення освітньої, наукової та професійної підготовки педагогів, забезпечення практичного оволодіння новими вміннями й навичками навчання та виховання школярів, постійне збагачення їхнього досвіду у процесі формування власної системи діяльності ( наприклад, майстер-клас з виготовлення та застосування дидактичних матеріалів, тестових завдань, з розробки різних етапів уроків різних типів, з розв’язування проблемних задач тощо);
випуск методичних бюлетенів,
творчі групи, робота в яких допомагає кожному глибоко усвідомити сутність нових методичних ідей, їх роль в особистому досвіді, здійснити експериментальну перевірку розроблених проектів, моделей;
підготовка статей для фахових видань (як індивідуально,так і групами педагогів),
рольові ігри, методичні сесії, фестивалі, естафети, ярмарки, ринги, панорами методичних навичок, консиліуми, олімпіад, мозковий штурм, огляди-конкурси, проектування, коли, отримавши завдання, учасники мають знайти найкращий варіант утілення ідеї. Все це не базові організаційні форми методичної роботи, тому їх називають нетрадиційними. Нетрадиційні форми методичної роботи спрямовані на максимальну активізацію практичної діяльності педагогів. Вони в більшій мірі, ніж традиційні, розширюють можливості методичної роботи, роблять її динамічною, активно-творчою. Нарешті, вони носять інноваційний характер, у процесі їх використання впроваджуються інтерактивні методи і прийоми
Методичний фестиваль – багатопланова разова форма пропаганди ППД, яка ставить за мету обмін досвідом роботи, впровадження нових педагогічних знахідок.
Методичний турнір – форма методичної роботи, яка спрямована на пошук, розвиток, підтримку нових ідей, визначення оптимальних шляхів вирішення актуальних проблем розвитку освіти.
Творчий звіт – форма методичної роботи, спрямована на пошук, підтримку, пропаганду ППД педагога, а також діяльності всього педагогічного колективу з питань інноваційних технологій, організації навчально-виховної та методичної роботи в закладах освіти.
Ярмарок педагогічних ідей – форма роботи, основним призначенням якої є громадянський огляд та оцінка методичних здобутків.
Авторська школа – одна з форм передачі перспективного педагогічного досвіду, яка створюється при майстернях педагогічної праці.
Педагогічна олімпіада – ефективна форма захисту педагогами науково-методичних проблем, над вирішенням яких вони працювали впродовж останніх років.
Конкурс педагогічної майстерності – форма методичної роботи, спрямована на пошук, підтримку і пропаганду перспективного досвіду педагогічних працівників.
Методична сесія – форма методичної роботи, яка забезпечує особистісно орієнтований підхід до навчання педагогів, спрямована на науково-методичне забезпечення освітнього процесу та інноваційної діяльності педагогів.
Клуб – форма методичної роботи, яка об’єднує педагогів спільної діяльності шодо підвищення свого професійного рівня, розвитку талантів, індивідуальних можливостей, забезпечення умов для їх самореалізації. Тренінг – ефективна форма опанування знань, інструмент для формування вмінь і навичок, збагачення досвіду. Педагогічні ігри – активні форми вільного професійного самовияву педагогів, що реалізуються шляхом розігрування педагогічних ситуаціх, наближених до реальних.
Методичний діалог
Методичний діалог — це складова частина будь-якої форми методичного навчання, що має теоретичне домашнє завдання, яке доповнюють присутні педагоги.
У методичному діалозі можуть брати участь керівники семінару і слухачі.
Рушійною силою діалогу з певної проблеми є активність слухачів. Велике значення має загальна емоційна атмосфера, розстановка відповідних акцентів у матеріалі, у судженнях слухачів, почуття єдності двох або більше груп. Підводиться підсумок із проблеми, приймається рішення про спільні дії.
Методичний міст
Методичний міст — одна з активних форм методичної роботи, яка проводиться з метою розвитку практичних навичок.
Темою, як правило, обирають проблеми навчання та виховання. Наприклад, «Організація роботи з обдарованими дітьми», «Організація самостійної роботи», «Національно-патріотичне виховання дошкільників". Під час проведення методичного моста слухачі вдосконалюють свої аналітичні вміння. До участі в цій формі методичної роботи залучають педагогів - спеціалістів, щоб розглянути певну проблему з різних точок зору.
Методичний міст — різновид дискусії. Він відрізняється складом учасників і може бути проведений між педагогами різних МО або різних навчальних закладів.
Методичний ринг
Методичний ринг — форма методичної роботи, яка сприяє вдосконаленню знань, дає можливість виявити загальну ерудицію та обізнаність педагогів із проблемою.
Методичний ринг можна проводити, коли існує два питання. Заздалегідь готуються два опоненти. Кожен опонент має групу підтримки лідера у разі необхідності. Група аналізу оцінює рівень захисту відповідного погляду на проблему, рівень підготовки опонента. Щоб зняти напруження, слід заздалегідь продумати, чим заповнити паузу (педагогічні ситуації, ігрові завдання тощо). Наприклад, методичний ринг на тему «Впровадження інтерактивних форм та прийомів у навчальний процес».
Методичний ринг — це змагання різних методичних ідей щодо реалізації однієї й тієї ж проблеми. Для реалізації цієї теми використовуються активні форми навчання, ігрові завдання, підвищується роль самостійності, самоосвіти, фактичного знання проблеми, ерудиції.
У роботі методичного рингу беруть участь члени колективу ЗНЗ чи МО,з яких формується 3—4 групи. У кожній із них є фасилітатор, який організовує роботу групи відповідно до встановлених правил. На засідання запрошують відомого вихователя-методиста, який має яскраво виражений індивідуальний методичний почерк. Гості і творчо працюючі педагоги виступають із питаннями, на які відповідає вихователь-методист. Розглядається серія теоретичних і практичних завдань, розробляються методичні рекомендації щодо впровадження новаторських методик або знахідок запрошених на засідання методичного рингу майстрів педагогічної справи, які повідомляють колегам вихідну інформацію про методику пошуку новаторської ідеї, сутність і шляхи впровадження в педагогічну практику, відповідають на запитання учасників засідання та оцінюють роботу груп.
Фасилітатор здійснює загальне керівництво засіданням, проводить інструктаж учасників засідання щодо правил проведення методичного рингу та робить висновки про підсумки раундів і засідання загалом.
Сценарій проведення засідання
Процес засідання складається з таких послідовних етапів (раундів):
1-й раунд — «Пошук п 'ятого кутка» (пошук новаторської методики).
Фасилітатор говорить вступне слово про те, що знання логіки і закономірностей новаторського пошуку молодими педагогами полегшить їхню роботу, ознайомить зі здобутками педагогічного досвіду, а процес шліфування новаторської методики сприяє виробленню індивідуального почерку роботи.
Потім надають слово майстру педагогічної страви, який протягом 10 хв розповідає про те, як виникла потреба застосування інноваційних методик, яким був шлях упровадження і яких досягнуто результатів. Члени групи ставлять запитання, що виникли у процесі прослуховування інформації.
Далі групи по черзі відповідають на запитання про те, закономірною чи випадковою є новаторська знахідка, завдяки кому або чому вона знайдена. Майстер педагогічної справи оцінює групу за такими критеріями: оригінальність, актуальність питань і загальне враження про колектив.
2- й раунд — «Диво дивнеє» (сутність новаторської методики).
Протягом 10 хв учитель-методист розкриває суть і основні положення розробленої ним методики. Потім члени групи ставлять гостеві по одному запитанню і отримують відповіді. Після цього учасники засідання з'ясовують, що є підґрунтям цієї методики: оригінальність чи раціональність, а може, необхідність унести корективи до класичної методики.
Гість, у свою чергу, оцінює питання та відповіді за такими критеріями: оригінальність, проблематичність та враження про кожну із груп.
3- й раунд — «Торбинка без ручки» (впровадження новаторської методики).
Протягом 10 хв. новатор розповідає про те, що робить він і методична служба закладу для пропаганди і впровадження розробленої ним методики, та ділиться міркуваннями про успіхи і труднощі цієї справи. Він висловлює думку про вдосконалення впровадження методики на рівні закладу, міста та про координацію зусиль методичної служби. Потім гість відповідає на запитання кожної з груп.
Учасники засідання виконують практичне завдання під девізом «Платон мені друг, але істина дорожча».
У кожній із груп є ролі, які виконують її члени: сподвижник, пропагандист і опонент, а інші члени групи допомагають виконавцям ролей оцінити новаторський досвід у цілому і підготувати виступ. Повідомлення слухають за ролями: спочатку виступають аналітики всіх груп, потім — сподвижники тощо.
Фасилітатор може висловити свою думку щодо пропозицій учасників засідання.
Підводяться підсумки.
Методичний тиждень
Методичний тиждень проводиться для ознайомлення з ініціативою і творчістю молодих педагогів.
Орієнтовний план
Понеділок. Брифінг «Досвід. Проблеми. Знахідки» (зустрічі молодих педагогів із наставниками, учителями-методистами).
Вівторок. Творча лабораторія наставника (день відкритих дверей для молодих педагогів ).
Середа. «Дискусійна середа» на тему «Педагогічна творчість — проблеми розвитку і досвід».
Четвер. Вечір відпочинку «Українські вечорниці».
П'ятниця. «Гарячий телефон» (день консультацій наставників, педагогів, керівників).
Методичний фестиваль
Методичний фестиваль — форма методичної роботи, яка передбачає велику аудиторію і метою якої є обмін досвідом, упровадження ідей, знахідок, організація інтелектуально-пізнавальної діяльності.
Етапи проведення методичного фестивалю
I. Підготовчий етап.
Ознайомлення з особливостями методичного фестивалю як формою роботи, загальними вимогами щодо його проведення, доцільності та здійснення організаційної підготовки. Визначають тему, мету, зміст, тривалість заходу, обсяг теоретичної інформації, готують відповідних консультантів з окремих питань матеріально-технічного забезпечення. Складається програма проведення.
II. Проведення фестивалю.
Представлення виступаючими методичних ідей, підходів до їх втілення. Демонструється виставка рекомендацій, засобів забезпечення.
III. Підсумковий етап.
Проводяться підсумки форуму, детальний аналіз і оцінка методичної та фахової підготовки. Матеріали фестивалю узагальнюються та оформлюються в методкабінеті для подальшого предметного ознайомлення педагогів.
На фестивалі відбувається ознайомлення з кращим педагогічним досвідом, нестандартними заняттями, які виходять за межі традиційних стереотипів. Під час фестивалю працює і виставка методичних знахідок, ідей, де їх автори біля спеціальних полиць (стендів, столів) дають бажаючим консультації. Заявку на заняття, методичну ідею, прийом учасники фестивалю подають заздалегідь.
Фестиваль дає можливість піднести настрій, активізувати творчу ініціативу, сприяє самоосвіті, засвоєнню теоретичних знань і професійних умінь, самовдосконаленню педагогів, відпрацюванню оптимальних методів і форм роботи. Підводиться підсумок методичної діяльності закладу над важливою проблемою.
Методичні посиденьки — форма методичної роботи, яка сприяє створенню позитивного психологічного клімату в групі слухачів, а також виробленню найбільш доцільного підходу до вирішення певної педагогічної проблеми.
Фасилітатор планує методичні посиденьки, бачить доцільність у всій системі методичної роботи, передбачає вихід на кінцевий результат. На засіданні методичних посиденьок пропонують питання, суттєві для розв'язання якихось вузлових завдань навчально-виховного процесу, наприклад, «Активізація навчальної діяльності». Тему оголошують слухачам заздалегідь, але до обговорення вони не готуються.
Майстерність фасилітатора виявляється у тому, що він у невимушеній формі викликає слухачів на відверту розмову з будь-якого питання і підводить її до певних висновків. Доцільно запропонувати присутнім каву, чай.
«Мозкова атака» — один із методичних прийомів, який сприяє розвитку творчості, виробленню правильного погляду на питання, що зустрічаються на практиці. Цей прийом зручно використовувати під час обговорення методики проведення певної теми, вироблення раціональної системи її впровадження.
Керівник повинен продумати такі питання, щоб відповіді на них були стислими, лаконічними. Перевагу надають відповідям-фантазіям, відповідям-описам певної комбінації щодо розвитку запропонованих пропозицій. Тривалість «мозкової атаки» — 15—ЗО хв. Потім починається обговорення висловлених проблем, вносяться пропозиції, з яких визначаються 3—4 найкращих, колективно передбачаються труднощі, які можуть виникнути при цьому, шукаються шляхи їх вирішення, при цьому наводяться аргументи, факти з практики, ведуться діалоги, часом із гострими суперечками.
