Мистецтво займає особливе місце серед інших естетичних цінностей. Воно постає перед нами у вигляді художніх творів, створених письменниками, музикантами, живописцями, скульпторами; розширює наш соціальний досвід, взаємодія з природою і суспільством. Об'єкт відображення в мистецтві - всі емоційні сторони дійсності, природи і суспільства і насамперед емоції людей - зовнішні прояви почуттів, характеру.
До видів образотворчого мистецтва відносяться живопис, графіка, скульптура, декоративне і прикладне мистецтво. А називаються вони так тому, що художник виражає у них свої думки, почуття через зображення людини, природи, предметів, видимого світу, і сприймаються вони за допомогою зору. На відміну від літератури, театру, кіно, музики, здатних передавати рух і розвиток у вигляді дії в часі, образотворче мистецтво завжди втілює дійсність у миттєвий (даний) момент. І тільки через нього художник повинен дати відчути глядачеві, що передувало зображеному миті і що, можливо, піде за ним. Художній образ в образотворчому мистецтві - відображення дійсності, але не буквальне її копія. Явище дійсності, перенесене в мистецтво, виражає ставлення художника до зображуваного і таким чином затверджує його естетичні ідеали.
Образотворче мистецтво володіє своєю мовою. Саме це допомагає художнику виразити свої думки, своє ставлення до дійсності. Мова образотворчого мистецтва різноманітний, кожен вид має свої особливості та закони. Знати необхідно не лише художникам, а й усім нам. Знаючи мову, ми будемо сприймати образи мистецтва яскраво, живо, у нас сформується емоційне відношення до описуваних подій, явищ, що, в свою чергу, допоможе глибше сприймати навколишню дійсність.
Прилучення людини до образотворчого мистецтва починається вже в дошкільному віці і проходить, як вважали Виготський Л.С. і А.В. Запорожець, в своєму розвитку певний шлях. На думку О.В. Запорожця, естетичне відношення до предмета передбачає низку пізнавальних моментів і відповідно з цим уміння співвідносити форму і зміст, художній образ і зображуваний предмет, - вміння, яке може виникнути лише на певному етапі розвитку дитини. І дійсно, сприйняття твору мистецтва у дітей проходить кілька ступенів розвитку: від поверхневого, чисто зовнішнього схоплювання обрисів і кидаються в очі якостей до досягнення суті і глибини художнього змісту. Тільки до старшого дошкільного віку, коли накопичені враження, з'являються якийсь життєвий досвід, здатність спостерігати, аналізувати, класифікувати, порівнювати, дитина може оцінити предмет мистецтва, побачити різницю між реальністю і її зображенням.
Психолого-педагогічні дослідження показали: дошкільнятам при цілеспрямованому навчанні доступне розуміння образотворчого мистецтва, його змістовної сторони і засобів виразності (Н.В. Ветлугина, К.С. Виготський, А.В. Запорожець, Теплов Б.М., М.П. Сакулина, Е.А. Флерина, Якобсон П.М. та ін).
Яскраві зорові образи живописних творів емоційно сприймаються дітьми, будять їхню фантазію, уяву, розвивають спостережливість і інтерес до всього навколишнього. Розглядаючи твори живопису, відповідаючи на запитання педагога, складаючи розповіді за картинами, висловлюючи своє ставлення до зображеного на них, діти вчаться не тільки розуміти, відчувати «дух» мистецтва, але і зв'язно говорити, висловлювати свої думки в логічній послідовності, збагачувати свою мову виразними засобами (порівняння, епітети, метафори тощо).
Робота по ознайомленню дітей з живописом будується в строго певній послідовності: спочатку вони вчаться розглядати твори живопису, розуміти їх зміст, виділяти головне, бачити виразні засоби створення образу, будувати речення описового характеру, використовувати в мовленні порівняння, епітети, міркувати, висловлювати оцінні судження. На другому етапі складають зв'язні розповіді за картинами, при цьому використовуються такі методичні прийоми, як питання, вправи на добір образних засобів мови, завдання придумати свою назву картині і пояснити його, пофантазувати і уявити, які події можуть піти за зображеними художником.
На заняттях ми використовуємо музичні фрагменти і літературні твори (або уривки з них), за змістом і настроєм відповідні живописним твором. Дитячі малюнки, розповіді за картинами оформляються у вигляді альбомів або влаштовуються виставки дитячих робіт. Ми практикуємо заочні екскурсії по картинним галереям. Діти з цікавістю розглядають картини великих художників, слухають розповіді про їх життя і творчість. Найбільше дітей приваблюють яскраві художні твори. Натюрморт і особливо пейзажний живопис викликають інтерес до зображення предметів, явищ природи, колориту. Пейзажний живопис близька дітям завдяки спостереженнями в природі, надає емоційне, естетичне вплив.
Діти із задоволенням слухають казки про мистецтво. Вигадка тут тісно переплітається з реальною історією і допомагає дитині легко запам'ятати необхідні терміни, важливі факти, а головне - самі картини знаменитих російських майстрів. У кожній з казок створюється правдивий людський образ художника. Це дає дітям можливість відчути й подихати неповторним повітрям творів художників.
Сприйняття картин передують спостереження в природі. Навколишня дійсність допомагає зрозуміти неповторну красу, створену художником, відкриває колористичні можливості. І тоді, працюючи над малюнком дитина зможе знайти золотисту гаму, характеризує осінь, холодні кольори зими, ніжно-блакитні, світло-зелені відтінки весни. Повторні спостереження, художнє слово, музика не тільки накопичують враження, але і виховують культуру образного бачення, сприяють формуванню художнього образу в малюнках.
